Серед сучасних можливостей подальшого удосконалення реабілітаційних технологій належна увага надається арт-терапії. Арт-терапія – це лікування за допомогою залучення дитини до мистецтва. При цьому дитина навчається спілкуватися з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові та звукові засоби. Вона дає змогу самостійно висловлювати свої почуття, потреби та мотивацію своєї поведінки, діяльності і спілкування, необхідні для її повноцінного розвитку та пристосування до навколишнього середовища. Через малюнок або інший вид творчої діяльності дитина може «виплеснути» негативні та поділитися позитивними емоціями.
Ефективність лікування дитини з особливими потребами значною мірою залежить від бажання самого пацієнта впоратись із хворобою, удосконалити власні рухові можливості, що супроводжується значним навантаженням на його мотиваційну сферу. Розвиток мотивації дитини з органічним ураженням нервової системи залежить від багатьох чинників як фізіологічної, так і психологічної природи і тісно пов’язаний з особливостями становлення, дозрівання адаптивних систем організму. Досить потужним чинником для «запуску» рухової діяльності, розвитку мотивації та само прийняття може стати потреба дитини в самовиявленні, самоствердженні, для реалізації якої діти широко використовують творчість.
Цей психотерапевтичний напрямок має переваги поміж інших, тому що це невербальна форма роботи. Це важливо для тих, хто має мовні вади, труднощі у вираженні почуттів, переживань. Образотворча діяльність є засобом з’єднання між дитиною та психологом. Цей психотерапевтичний напрямок дозволяє обходити «цензуру свідомості», є засобом вільного самопізнання та самовираження. Арт-терапія має інсайториєнтовний характер, створює атмосферу довіри й уваги до внутрішнього світу людини. Психологічну корекцію можна починати вже з 3-х років.
Арт-терапія включає в себе:
- Нетрадиційні напрямки із образотворчої діяльності, направлені на корекцію мотиваційної сфери дитини, та передбачає психологічний супровід сюжетних ліній, створених дитиною;
- Створення колажів із малюнків, фотографій, символів, природних матеріалів навчає дитину «спілкуватися» з навколишнім середовищем;
- Пальчиковий театр та нетрадиційні форми роботи з папером має на меті психокорекцію моторної, когнітивної, мотиваційної сфери дитини. За допомогою сюжетно-рольової гри діти знайомляться з елементами виразних рухів, мімікою, жестами;
- Робота з тістом, тісто пластика передбачає корекцію рухової можливості дитини, корекцію пізнавальних і творчих можливостей дитини;
- Малювання на тканині губкою, пальцями та долонями підвищує потреби в активності та реалізації моторних та емоційних можливостей;
- Сенсорна інтеграція та психокорекція передбачає знайомство дитини з формою, розміром, площиною та частинами предметів, що сприяє психокорекції пізнавальних процесів, мотивації, а також підвищенню соціальної адаптації дитини;
- Одним із найцікавіших напрямків терапії є створення вистав дітьми шкільного віку за допомогою ляльок. Беручи участь у лялькових виставах, учні початкових класів навчаються грати сюжетні ролі за казкою й «приміряти ту чи іншу роль на себе. Упродовж заняття діти не тільки отримують задоволення від пізнання навколишнього світу, але й вчаться керувати собою та відчувати темпоритм сюжету. Ляльковий театр спрямований на формування емоційної сфери дитини, розвиває пам’ять, мислення, увагу та уяву.
Особлива увага приділяється відтворенню фантазії дитини. При цьому дотримуються основних правил арт-терапії: дитина має право вибирати вид та зміст своєї творчої діяльності, працювати у своєму особистому темпі, враховуються індивідуальні особливості дитини, підбираються певні види діяльності, які окрема дитина спроможна виконати і отримати результат, регламентується робота дитини, що дає змогу підвищити зосередження уваги. Такі правила дають змогу стимулювати пізнавальну активність дитини, організувати поведінку, підвищити самооцінку.
На заняттях з арт-терапії дітей не примушують виконувати визначених завдань, вона може викласти свої інтереси та уподобання. Дитина починає глибше усвідомлювати свої потреби і мотиви, краще концентрувати та переключати увагу в процесі діяльності. Заохочуючи ми стимулами до подальшої співпраці з дитиною були: позитивна оцінка психолога, допомога у виконанні завдань з боку батьків, пропозиція взяти бажану іграшку або ласощі.
Арт-терапія заснована на мобілізації творчого потенціалу людини, внутрішніх механізмах саморегуляції та зцілення. Цей психотерапевтичний напрямок включає в себе багато інших, таких як психотерапія, ігротерапія, психодрама, музикотерапія, танцювальна терапія, символ драма.
1-й цикл навчання, починаючи з 3-х років, передбачає формування передумов до сприйняття інструкцій педагога, розвиток вміння співпрацювати з дорослим, концентрувати увагу на незначний проміжок часу, працювати «рука в руці»; передбачає формування елементарних знань щодо кольору, розміру, величини оточуючих предметів. Даний цикл включає в себе наступні види діяльності програми з арт-терапії: сприймання кольорової гами за допомогою нетрадиційних напрямків з образотворчої діяльності (малювання губкою, пальцями, крейдою, на тканині та ін.), початкові навички створення колажів із різноманітних матеріалів, пальчиковий театр, тісто пластика.
2-й цикл навчання спрямований на формування первинних самостійних навичок, часткове розуміння інструкції, виконання завдання «рука в руці» та спільну співпрацю з дорослим, виконання дій за педагогом, спираючись на зразок та інструкцію. Вдосконалення набутих умінь відбувається в процесі діяльності з колажами, тістом, малюванням та грою в ляльковому театрі та іншими напрямками, передбаченими програмою.
3-й цикл навчання передбачає поглиблення та вдосконалення знань, умінь та навичок дитини, уміння розуміти інструкцію педагога, уміння використовувати здобутий досвід, спиратися на зразок, бачити свої помилки та виправляти їх. Програма з арт-терапії в рамках даного циклу включає в себе нетрадиційні напрямки роботи із образотворчої діяльності, пальчиковий і ляльковий театр, створення колажів, малювання на тканині, робота з тістом, сенсорну інтеграцію.
4-й цикл навчання передбачає готовність вихованця до виконання завдання за інструкцією, самостійну роботу дитини або роботу з незначною направляючою допомогою дорослого, розвиток уяви та образного мислення, вміння елементарно аналізувати свою роботу та вдосконалення її через усі види діяльності, передбачені програмою психотерапевтичного напрямку.
Таким чином, арт-терапію, як методику корекції, доцільно використовувати в комплексі функціонально-системної медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я та з їхніми батьками. Використання цього напрямку дозволяє здійснювати більш ефективний вплив на формування емоційної сфери; спонукає до подальшого розвитку компенсаторних властивостей збережених функціональних систем, покращує соціальну адаптацію дитини та батьків. Психотерапевтичний напрямок дозволяє творити та грати разом із дитиною і бути не в якості педагога, а повноцінного учасника творчого процесу дитини.
Програма адаптована до психофізичних індивідуальних можливостей дітей з особливими потребами.
Програма спирається на навчально-виховні та корекційно розвиваючі методики: В.В. Макарова, Є.Гренлюнд та Н. Оганесян, В.Ю. Мартинюка, С.М. Зінченко, Р.В. Боргуш.
Тема
|
Сюжетно-рольова гра
|
Психокорекція
|
- Ляльковий театр
(72 години на рік)
«Дружні зайчата» 1 та 2 ч., «Теремок», «Дюймовочка», «Рукавичка», «12 місяців», «Свято матері», «Казка про весну», «Казка про трьох поросят».
|
Дитина грає за допомогою ляльки сюжетну роль за казкою, в результаті чого відбувається емоційний аутотренінг через емоційну ідентифікацію з персонажем.
|
Формування емоційної сфери дитини, розвиток пам’яті, мислення, уваги й уяви. Ознайомлення з елементами виразних рухів, мімікою, жестами.
|
- Нетрадиційні напрямки із образотворчої діяльності (8 годин).
Сприйняття кольорової гами через абстрактне малювання губкою. Малювання пальцями. Малювання долонями. Колективне малювання.
|
Обговорення малюнків, розігрування ситуацій за сюжетом малюнку. Ігри-вправи на емоції та емоційний контакт.
|
Корекція пізнавальних процесів, розвиток сприймання та сенсорних властивостей дитини. Корекція мотиваційної сфери.
|
- Колаж (8 годин).
Предметні колажі з неживих предметів.
Предметні колажі із живими предметами.
Сюжетні колажі.
|
Елементи сюжетно-рольової гри, обговорення та подальший розвиток сюжетної лінії колажу.
|
Підвищення пізнавальної активності. Психологічний супровід сюжетних ліній колажу.
|
- Колаж із природних матеріалів (8 годин)
Килимки з листя.
Килимки з жолудів.
Килимки з каштанів.
Робота з предметами-замісниками.
|
Обговорення та складання розповіді.
|
Психологічний супровід сюжетних ліній колажу. Корекція мотиваційної сфери дитини.
|
- Пальчиковий театр та нетрадиційні форми роботи з папером (16 годин).
А) «Розумниця Маша», «Дятел та Сова», «Лелека та Жабеня», «Кіт Василій», гра з водою.
Б) Візерунок із серветок.
Серпантинові казки. Робота з мокрим папером.
|
Дитина грає за допомогою пальчикової ляльки роль за казкою. Обговорення та подальший розвиток сюжету вірша.
Включання ігрових моментів у процесі творчості дитини на заняттях.
|
Формування емоційної сфери дитини (поняття «добро», «погано», «весело», «сумно»), розвиток па
м’яті , мислення, уваги й уяви. Ознайомлення з елементами виразних рухів, мімікою жестами.
Корекція моторної, когнітивної, мотиваційної сфери дитини, розвиток уяви та сприйняття.
|
- Робота з тістом, тісто пластика (8 годин).
Тістопластика.
Тістомозаїка.
Виготовлення предметних та сюжетних композицій.
|
Розігрування сюжету за допомогою виготовлених предметів.
|
Психокорекція рухової можливості дитини, корекція пізнавальних та творчих можливостей дитини.
|
- Тактильно-рухове сприйняття (8 годин).
Узнавання предметів навпомацки.
Тактильно-руховий вибір за зразком.
Уявлення.
|
Обговорення зображеного на тканині та створення етюду.
|
Психокорекція рухової можливості дитини, підвищення потреби в активності та реалізації своїх моторних та емоційних можливостей.
|
- Сенсорна інтеграція та психокорекція (8 годин).
Корегування уявлень про форму предметів.
Корегування уявлень про розмір предметів.
Корегування уявлень про цілісне сприйняття предмету та сприйняття окремих частин в ньому.
Простір і орієнтування у ньому.
|
Елементи сюжетно-рольової гри ( знайомство з іграшкою, виконати завдання разом із «гостем» заняття).
|
Психокорекція пізнавальних процесів дитини та мотивації. Підвищення соціальної адаптації дитини.
|
Пропонована програма передбачає навчання і виховання дітей з особливими потребами за програмою арт-терапії з направленістю лялько-терапії.
Головною задачею програми є розвиток пізнавальних можливостей дітей з обмеженими можливостями, спрямований на розширення знань про традиції українського народу, трудові звичаї, природу рідного краю. Діти пізнають процес виготовлення виробів, походження та властивості різних матеріалів тощо.
Розвивальна задача програми передбачає психологічний і художньо-естетичний розвиток особливої дитини шляхом одержання знань про народні ремесла та оволодіння елементарними практичними вміннями й навичками.
Виховною метою є формування інтересу до виготовлення художніх виробів, до свого краю, до регіональних традицій та оберегів, дбайливе ставлення до виробів як результату людської діяльності, виховання культури та естетики праці.
Орієнтація більшості дітей на вишивання хрестиком, витинання, вироблення ляльок, праця на ручній швейній машині зумовила вибір цього напрямку діяльності для використання у колекційному процесі центру як терапевтичного засобу.
Програма з арт-терапії побудована з урахуванням вікових особливостей дітей, їхніх обмежених можливостей. Це виявляється у доборі тих видів робіт, які є найцікавішими і найдоступнішими для розуміння й сприйняття особливими дітьми.
Дійсна програма передбачає навчання і виховання особливих дітей у напрямку ціннісної основи ставлення до дійсності: до природи, до явищ суспільного життя, до рукотворного світу предметів побуту. Складовою частиною нашої української національної культури є національні символи та обереги. Вони укладені так, аби була змога побачити однокореневість, спорідненість символіки цілої України, єдність світосприйняття, що втілювалось у магічних візерунках-оберегах.
Символіка води, сонця, землі переважає у вишивках гуцулів і слобожан, волинян і буковинців, бойків і подолян. Бо для нашого народу здавна ці поняття були святі. Через цю простоту, а водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, «вужиків» - розкривається ставлення українця до таких філософських категорій, як Всесвіт, життя на землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання.
Як складова частина української національної культури, символи-обереги є однією з перших сходинок до пізнання особливою дитиною трудових традицій свого народу, його морально-естетичних уявлень про працю, поштовхом до формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до трудової діяльності.
Народна пам’ять зберегла чимало прекрасних образів, які б хотілося відтворити нині. Тут і прабабу сина біла хатка під солом’яною стріхою, і стежинка, по якій ходили з торбинками й глечиками у поле. Розкажуть вам про це розробки міні-сувенірів у вигляді книжкових закладок, а також розповіді про те, які чудові візерунки вишивали, як різали соняшники, клали їх сушити на призьбу біля хати, а поруч були Котик-воркотик і песик Дружок. Світ іграшки – не світ незвичайного, уявного, дещо фантастичного. Тому і колір найчастіше має бути незвичайний, умовний. Незвичайне використання кольору й форми робить іграшку казковою.
Скільки існують діти, стільки ж існують ляльки. У давнину вважалося: чим краще дитина грається з лялькою, тим більший достаток буде в сім’ї.
Ляльковий світ збагачує уяву особливої дитини, виконані власними руками ляльки розвивають дрібну моторику, окомір. Дитина збагачує уяву про казкових персонажів, тваринний і рослинний світ, природну стихію знаних і улюблених птахів і хатніх мешканців.
Стрижневою основою програми є максимальна інтеграція процесу ознайомлення особливих дітей із різними видами ремесел та традицій українського народу. Це дає змогу, не порушуючи загального колекційного процесу, давати дітям різнобічні знання, уміння, навички з праце терапії.
Важливо навчитися бачити гармонію кольорових поєднань у самій природі, спостерігати її багату палітру, навколишню красу. Почуття кольору – популярна форма естетичного почуття взагалі.
Пере тим як виготовити сувенір, потрібно підготувати такі матеріали й інструменти: цупку тканину або фетр; штучне хутро; гострі ножиці (для роботи з хутром бажано мати маленькі ножиці з гострими кінцями); олівці, ручки; голки і шпильки; кольорові нитки (№10); пінцет (для оформлення очей, носа та інших дрібних деталей);латексний клей для приклеювання фетру й цупкої тканини (можна клей ПВА); тасьму, мотузочки; кальку для копіювання креслень (лекал); картон. Процес виготовлення іграшки (сувеніру) складається з таких етапів: вибір тканини, її підготовка (прання, прасування),перенесення креслення на тканину, розкрій деталей, закріплення елементів, виконання шиття, набивання ватою, оформлення.
Вибравши з альбому якийсь зразок сувеніру, добираємо необхідний матеріал.
Плоскі сувеніри бажано виготовляти з фетру.
Оформляючи деякі сувеніри, доцільно брати яскраві клаптики простих тканин. Перед роботою такі тканини слід підкрохмалити і добре попрасувати.
Підготовка креслень: перенести креслення на кальку, вирізати його, накласти на картон, обвести олівцем, а потім вирізати ножицями. Не слід робити креслення на тонкому папері, бо вони тоді швидко псуються. Пам’ятайте , що переносячи креслення на зворотний бік тканини, слід дотримуватися економії витрат самої тканини. Креслення копіюють гостро зачищеним олівцем або ручкою.
Якщо у кресленнях вказана парна кількість деталей, то спочатку обводимо лекала, поклавши їх лицьовим боком на тканину, а потім повторюємо цю саму деталь крою, перевернувши лекала зворотним боком.
Якщо робимо іграшку із штучного хутра, то обведені креслення дуже обережно, щоб не порізати ворсу, вирізаємо гострими кінцями маленьких ножиць, відступивши від ліній олівця на 0,2 см.
Працюючи із сипучими тканинами (ситець, фланель, байка, штапель, вовняні тканини, плющ), обведені креслення вирізають, відступивши від краю лінії олівця 0,5 см.
Тепер ознайомимось із видами швів, які використовуються у роботі.
Шов «вперед голку» роблять справа на ліво. Довжина і частота стіжків можуть бути різними. «Зточний» шов використовують для тимчасового на живлення деталей виробу.
«Обкидний шов» використовується для закріплення деталей із штучного хутра. Завдяки цьому шву нитки не випадають на зрізах, забезпечується міцність і акуратність у роботі. Шов роблять справа на ліво і зліва на право. Нитка лягає н виріб витками. Для міцності проколи слід робити якомога частіше.
Шви «строчка» і «назад голку» роблять справа на ліво. Спочатку проколюють тканину зі зворотного боку і протягують голку на лицьовий бік. Далі, відступивши назад на відстань одного стіжка, проколюють тканину вниз, а потім голку проводять зі зворотного боку на два стіжки вперед. Довжина стіжка має бути постійною.
Шов «петельний» складається із окремих петле подібних стіжків і виконується зліва направо. Голкою пронизують тканину зверху вниз по вертикалі, при цьому нитка завжди залишається за голкою. Нитку протягують через тканину поступово, бо різкі дії призводять до нерівномірного затягнення петлі. Якщо шити петлями до края, то вийде міцний край, а контурна лінія при цьому нагадує мотузок. Петельний шов використовується звичайно при шитті іграшок із невсипучих тканин (фетр, сукно, штучна замша, церата). Деталі виробу вирізуються для такого шва без додавання на шов і шиються з лицьового боку. Петельним швом можна оформлювати край виробу або прикрашати одяг для ляльки.
Добре засвоївши всі ці шви і правильно їх застосовуючи, ви вже можете переходити до наживлювання деталей виробу і шиття.
Пам’ятайте, що працюючи з хутром, треба складати дві деталі (ворсом до середини) і закріпити швом «вперед голку». Стежте за тим, щоб ворс не потрапив у шов, намагайтесь його закладати голкою всередину. Закріпивши обидві деталі, ретельно зшивайте їх товстою ниткою «обкидним» швом. Вирізані деталі з тканини закріплюють швом «вперед голку», потім зшивають їх швом «строчка» відповідно до намальованого контура.
Зшиті деталі вивертаємо, а тоді вже набиваємо ватою, як того потребує робота.
Якщо якась іграшка має каркас, то спочатку монтуємо його, а вже потім набиваємо ватою. Каркас у іграшки найчастіше виготовляють із мідного дроту завтовшки 1,5-2,5 см. Алюмінієвий дріт намагайтесь не використовувати, бо він швидко псується. Кінці каркасу треба загнути обценьками.
У нашому альбомі всі креслення зроблені в повний розмір і прості у використанні. У багатьох рекомендованих сувенірах основу складає куляста деталь.
Зробити кульку ви можете швидко і просто.
Спочатку виріжте із хутра кружечок і «обкидним» швом або швом «вперед голку» зберіть його по краю. Потім стягніть нитку, при цьому туго набиваючи вату або синтепон усередину.
Багато описаних сувенірів можна підвісити, а тому варто уважно розглянути малюнок, перш ніж почепити мотузок. Якщо уважно подивитись, то можна помітити, що багатьом сувенірам за допомогою мотузка можна надати рухомості для голови і тулуба.
Мотузок може бути будь-якого кольору, але при цьому треба враховувати головну кольорову гаму сувеніра. Можна використовувати бавовняні нитки, ірис, поєднувати різні кольори ниток.
Подамо кілька рекомендацій.
- Під час роботи не беріть до рота ниток, клаптів тканини, будьте уважні й обережні з гострими інструментами, голками, шпильками тощо;
- Не підкусюйте ниток – це псує зуби;
- Не застромляйте голок в одяг, стежте, щоб голка завжди була з ниткою. Якщо голка загубиться, її легше знайти, коли вона з ниткою;
- Шиючи, користуйтеся наперстком;
- Не залишайте ножиць у розкритому вигляді;
- Кладіть ножиці так, щоб вони не зсувалися на край столу.
- Не тримайте ножиці кінцями догори.
- Не ріжте ножицями поспіхом.
- При передаванні товаришеві ножиць тримайте їх за робочу частину.
У багатьох запропонованих сувенірах зустрічаються прикраси – китички. Спочатку навчіться їх робити.
Підготуйте кольорові нитки, картон, ножиці, лезо, циркуль. Спочатку перекрутіть ниточки, на яких триматимуться китички. Це зручно робити удвох, щоб крутити нитки за кінці у різні боки. Посередині покладіть 15-20 ниточок завдовжки 8-10 см, з’єднайте їхні кінці й зав’яжіть ниткою близько від протягненої перекрученої основи, - це голівка китички. Важливо знайти цікавий і оригінальний вираз обличчя іграшки.
Ваші чарівні пальчики зроблять характер вашої іграшки загадковим, лише треба вірити у це і прагнути до цього. Своєю наполегливістю ви вдихнете життя у ваш виріб.
Полісун
У передмові йшлося про послідовність виготовлення іграшок, пояснювався принцип підготовки лекал. Спинимось лише на конкретних особливостях виготовлення цієї іграшки. Насамперед треба зробити кружечок із картону, а потім такий самий кружечок зі штучного хутра (бажано з довгим ворсом).Намагайтеся під час розкрою не пошкодити ворс. Вирізані кружечки треба склеїти між собою. При цьому всередину покладіть мотузочок для подальшого підвішування сувеніра. Вибравши центр кружечка, розгладьте ворс хутра у напрямку від центру до країв. Тепер вибір треба притиснути чимось важким (приблизно на 10-15 хв.), щоб ворс улігся.
У центрі приклеюємо ніс червоного кольору і чорні блискучі оченята.
Сонечко
Для виготовлення сувеніра потрібен невеликий клаптик фетру жовтого або жовтогарячого(помаранчевого) кольору й трохи білої, чорної і червоної шкіри. Ниточки для чубчика, маленькі стрічечки для кісок, а також мотузочок для підвіски треба підібрати відповідних кольорів.
1 варіант
Вирізаємо оченята, стрічки, ротик і клеїмо, як вказано на малюнку. Щічки, вії, брівки й носик малюємо фломастером.
2 варіант
Робимо картонний каркас, кладемо його на тканину жовтого кольору і обводимо з припуском 0,5 см. Збираємо на нитку кружечок тканини по краю «обкидним» швом. На кружечок картону кладемо трохи вати. Вкладаємо картонний каркас з ватою у призбираний кружечок із тканини – це і буде личко. На зворотному боці (тобто на потилиці голівки майбутнього сонечка) треба підшити, підгинаючи краї, «обкидним» швом тканину, розміром, що дорівнює картонному каркасу. В цьому варіанті оченята краще пришити. Це трохи стягне личко, і при цьому з’являться щічки.
Дзвіночки
Коли згадуєш про них, відразу уявляєш спекотне літо, зелені пахучі трави, луки, ліс і ніжні, тендітні дзвіночки.
Щоб зробити цей сувенір, вам знадобиться фетр або сукно блакитного кольору, біла і чорна шкіра, мотузочок завдовжки 30 см. Для чубчика візьміть трохи ворсистого хутра.
Послідовність виготовлення.
Вирізаємо основу і зі зворотного боку прокладаємо мотузочок так, як показано на малюнку. Вирізаємо невеликі паперові кружечки, що пасують до кольорового відтінку основи, змащуємо клеєм і накладаємо на мотузочок, закріплюючи його таким чином до основи. Кінці мотузочка правитимуть вам за підвіски. Такі самі кружечки на підвісках виходять із першої основи (голівки). Вони також закріплюються до зворотного боку паперовою прокладкою. Оченята клеїмо у такій послідовності: блакитний підочник, білий підочник, чорне очко.
Бурьонка із Масльонкіна
Погляньте, як смачно їсть наша Бурьонка цей яскравий букет! Характер у неї може бути різним. Якщо ми пришиємо їй очі, трохи змістивши зіниці в бік, то в неї при цьому цілковито зміниться вираз і настрій. Виберіть, місце для очей самі, на свій смак.
У цьому виявиться ваш настрій і почуття гумору.
Сувенір виготовляється із сукна або фетру. Деталі мають бути різного кольору. Для мордочки використайте світло-рожевий колір. Колір для квітки виберіть самостійно. Прикрасьте свою теличку маленьким чубчиком. Ну а язик, звичайно, буде червоний.
Дід Рип
Діти, ви знаєте, що дід Рип, який живе у вашому будинку, зовсім не злий, навпаки, він добрий буркун(рипить). На ногах у нього старенькі валянки. Складається враження, що він радіє кожному доброму гостю.
Погляньте, як широко, добродушно розводить він свої казково незграбні руки.
Для виготовлення цього сувеніра треба мати клаптики кольорового фетру і трохи штучного хутра будь-якого кольору. Для оформлення обличчя треба білу, чорну й червону шкіру.
Послідовність виготовлення
Вирізаємо з фетру 2 деталі валянків, 2 деталі рук, 1 деталь основи. Зі шкіри вирізаємо очі, ніс і рот. На зворотному боці хутра креслимо кружечок для голови, вирізаємо його і робимо кульку. Очі, ніс, рот клеїмо так, як показано на малюнку. Голову пришиваємо до основи.
Стежте, щоб розмах рук був такий, як показано на малюнку. Руки закріплюються під головою. Валянки треба клеїти так, як показано на малюнку. З клаптиків іншого кольору робимо латки. Мотузочок закріплюємо на потилиці, щоб нашого діда можна було почепити на стіну.
Кролик-братик
Для виготовлення сувеніра треба підготувати цупке сукно (фетр), трохи штучного хутра, тоненький мотузочок. Для оформлення треба мати несипучу яскраву тканину, білу, чорну, червону шкіру для очей і носика. Щоб одягти кроленя, візьміть яскраві клаптики тканини.
Послідовність виготовлення.
Використовуючи лекала, вирізаємо 1 деталь голови з хутра, 1 деталь тулуба і 2 деталі для вушок із фетру, носик і очі зі шкіри. Кульку треба затягнути ниткою, попередньо напхавши всередину вату. Сорочку для кроленятка треба вирізати з будь-якої яскравої тканини (можна використати старі махрові шкарпетки). Мотузочок завдовжки 20 см закріплюємо у двох місцях: кінці ховаємо під сорочку, яку приклеюємо, як показано на малюнку; маленьким папірцем закріплюємо мотузочок на потилиці так, щоб сувенір можна було зручно підвішувати.
Із мотузочка вийшла шия кролика, завдяки цьому можна надати йому будь-яке положення, тобто зміщувати голову відносно тіла. Це дає можливість користуватися мініатюрою, як у маленькому ляльковому театрі. Ось тільки залишається пришити вушка, приклеїти очки й ніс.
Мальва
Для виготовлення сувеніру знадобляться червоний фетр або цупке сукно (можна використовувати й інший колір), трохи штучного хутра або плюш жовтого кольору (чи махрову тканину зі шкарпеток), а також біла й червона шкіра. Треба мати ще мотузочок завдовжки 30 см.
Послідовність виготовлення.
На зворотному боці тканини наводимо основу – 1 деталь і 4 деталі для черевиків, пам’ятаючи при цьому, що парні деталі треба креслити двічі: по лицьовому і зворотному боці лекала. На жовтій хутряній тканині обводимо 1 деталь для голови. Вирізаємо і деталі. Потім із білої шкіри вирізаємо 2 деталі підочників, а з чорної шкіри – 2 деталі для очей. Деталь для голови приклеюємо до основи, попередньо поклавши мотузочок так, як показано на малюнку. Кінці мотузочка вкладаємо між деталей для черевиків і склеюємо їх разом.
Личко оформляємо так: клеїмо очі, рот і чубчик.
Барвінок
Для виготовлення сувеніра знадобиться фетр будь-якого кольору, біла і чорна шкіра для очей, сукно для черевиків, мотузочок завдовжки 30 см і нитки або пухнасте хутро для чубчика.
Послідовність виконання.
Зі зворотного боку сукна чи фетру обводимо голову, капелюшок, 4 деталі для черевиків і вирізаємо це, а також 2 деталі підочників із білої шкіри і 2 деталі для очей із чорної шкіри (уважно притримуйтеся малюнка). Накладаємо на деталь голови мотузочок і приклеюємо очі, закріплюючи таким чином мотузочок. Далі клеїмо хутряний чубчик і капелюшок. На кінці мотузочка приклеюємо черевички (стежте, щоб кінці мотузочка були вкладені між обома деталями черевиків так, як це показано на малюнку).
Кицька спить
Дехто вважає, що кішки ледачі. Але згадайте, як вони люблять гратися з вами, лазити по деревах, ловити мишей і метеликів. Та ось кішка стомилась і заснула. Усім своїм виглядом вона несе спокій, тепло, затишок. Для цього сувеніра знадобляться фетр будь-якого кольору, штучне хутро і трохи шкіри для оформлення.
Послідовність виготовлення.
Вирізаємо тулуб і в місці, позначеному літерами «а» і «б», клеїмо лапки. Гострими ножицями вирізаємо кружальце з хутра і робимо з нього кульку (голову). Пришиваємо її на місце, визначене на тулубі. Далі клеїмо вушка і носик. Вирізаємо тоненькі дужечки з м’якої чорної шкіри і теж клеїмо.
Це будуть вії. У кицьки, що спить, вони опущені донизу. А на закінчення клеїмо чубчик.
Котигорошко
Для виготовлення сувеніра треба мати цупке сукно, трохи штучного хутра (бажано тілесного кольору), тоненький мотузочок. Для кружечків(горохів) на чобітках знадобляться яскраві несипучі тканини. Залишки шкіри використовуємо для виготовлення очей і рота. Для підочників візьміть шкіру білого кольору, а для зіниць – чорного.
Послідовність виготовлення.
За заготовленими лекалами вирізаємо 2 деталі чобіт і 1 деталь голови. Затягуємо кружечок із хутра і набиваємо його ватою. Це голова. На ній наклеїмо очі й ротик. З ниток робимо зачіску. Мотузочок-підвіску закріплюємо за допомогою паперового кружечка, який клеїмо на потиличній частині голови, а кінці його зі зворотного боку обох чоботів.
Підготували Л.А Федоткіна, Л.М Вадрус,
Н.С Некрич, О.М Образцова
